ЗАКОН УКРАЇНИ

Про організації роботодавців, їх об’єднання, права і гарантії їх діяльності

Цей Закон визначає правові, економічні та організаційні засади створення і діяльності організацій роботодавців, їх об’єднань, особливості правового регулювання та гарантії їх діяльності, а також основні засади їх взаємодії з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, професійними спілками та їх об’єднаннями, іншими об’єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями.

Закон спрямований на підвищення ролі організацій роботодавців, їх об’єднань у формуванні та реалізації державної соціальної та економічної політики, регулюванні трудових, соціальних, економічних відносин, участі у соціальному діалозі.

Розділ I ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

1. У цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:

роботодавець — юридична особа (підприємство, установа, організація) або фізична особа — підприємець, яка в межах трудових відносин використовує працю фізичних осіб;

організація роботодавців — неприбуткова громадська організація, яка об’єднує роботодавців;

об’єднання організацій роботодавців — неприбуткова громадська організація, яка об’єднує організації роботодавців, їх об’єднання.

Стаття 2. Право роботодавців на об’єднання

1. Роботодавці мають право об’єднуватися в організації роботодавців, вільно вступати до таких організацій та виходити з них, брати участь в їх діяльності на умовах та в порядку, визначених їх статутами.

2. Організації роботодавців, їх об’єднання можуть створювати об’єднання організацій роботодавців, вступати до таких об’єднань та виходити з них, брати участь в їх діяльності на умовах та в порядку, визначених статутами об’єднань організацій роботодавців.

Стаття 3. Законодавство України про організації роботодавців, їх об’єднання

1. Законодавство України про організації роботодавців, їх об’єднання ґрунтується на нормах Конституції України і складається з цього Закону, інших законодавчих актів, міжнародних договорів України, які застосовуються в Україні в порядку, передбаченому законом, та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Стаття 4. Сфера дії Закону

1. Дія цього Закону поширюється на роботодавців, організації роботодавців, об’єднання організацій роботодавців, а також на відносини, що виникають між роботодавцями, організаціями роботодавців, їх об’єднаннями та органами державної влади, органами місцевого самоврядування у межах їх повноважень, визначених законодавством, а також профспілками, їх організаціями, об’єднаннями.

2. Дія цього Закону не поширюється на об’єднання громадян, які створені відповідно до інших законів України, крім зазначених у частині першій цієї статті.

3. Визначення "організація роботодавців”, "об’єднання організацій роботодавців” та похідні від них можуть використовувати лише ті організації та їх об’єднання, які створені і діють відповідно до цього Закону.

Стаття 5. Мета і завдання організацій роботодавців, їх об’єднань

1. Організації роботодавців, їх об’єднання створюються і діють з метою представництва та захисту прав та законних інтересів роботодавців у економічній, соціальній, трудовій та інших сферах, у тому числі в їх відносинах з іншими сторонами соціального діалогу.

2. Основними завданнями організацій роботодавців, об’єднань організацій роботодавців є:

1) забезпечення представництва і захисту прав та законних інтересів роботодавців у відносинах з органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, професійними спілками, іншими громадськими об’єднаннями, підприємствами, установами, організаціями та утвореними ними органами;

2) підвищення конкурентоспроможності національної економіки;

3) участь у формуванні та реалізації економічної, соціальної політики держави, регулюванні економічних, соціальних, трудових відносин;

4) сприяння збільшенню обсягів виробництва продукції і послуг;

5) сприяння створенню нових робочих місць;

6) співробітництво з органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, професійними спілками, їх організаціями та об’єднаннями;

7) участь у колективних переговорах з укладення угод на національному, галузевому та територіальному рівнях, координація діяльності роботодавців у виконанні зобов’язань за цими угодами;

8) сприяння вирішенню колективних трудових спорів, сприяння максимальному дотриманню інтересів роботодавців при вирішенні колективних трудових спорів (конфліктів);

9) вдосконалення системи підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації працівників, сприяння поширенню професійних знань та досвіду;

10) участь у розробленні та реалізації державної політики у сфері освіти, зайнятості, професійної орієнтації;

11) розвиток співробітництва з іноземними і міжнародними організаціями роботодавців та їх об’єднаннями.

3. Організації роботодавців, їх об’єднання для максимально ефективного виконання своїх завдань щодо захисту і представництва прав та законних інтересів своїх членів можуть бути визнані саморегулівними організаціями в установленому законодавством порядку. Для реалізації цілей та завдань саморегулівних організацій організації роботодавців, їх об’єднання є непідприємницькими товариствами.

4. Організації роботодавців, їх об’єднання, здійснюючи представництво та захист соціальних, економічних та інших прав та законних інтересів роботодавців, повинні дотримуватися Конституції України, законів та інших нормативно-правових актів України.

Розділ II ОСНОВНІ ЗАСАДИ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІЗАЦІЙ РОБОТОДАВЦІВ, ЇХ ОБ’ЄДНАНЬ

Стаття 6. Принципи утворення і діяльності організацій роботодавців, їх об’єднань

1. Організації роботодавців та їх об’єднання утворюються і діють на принципах:

1) законності та верховенства права;

2) свободи об’єднання;

3) незалежності та рівноправності членів;

4) самоврядності;

5) соціального діалогу;

6) аполітичності;

7) відкритості та гласності;

8) відповідальності за виконання взятих зобов’язань.

2. Організації роботодавців, їх об’єднання вирішують питання щодо діяльності організації, об’єднання на підставі своїх статутів.

3. Організації роботодавців, їх об’єднання зобов’язані забезпечувати повне та своєчасне інформування своїх членів з питань їх діяльності, ознайомлювати на їх прохання з усіма матеріалами, що стосуються діяльності організації, об’єднання.

Стаття 7. Гарантії діяльності організацій роботодавців, їх об’єднань

1. Держава гарантує додержання прав та законних інтересів організацій роботодавців, об’єднань організацій роботодавців і забезпечує їх реалізацію в установленому законом порядку.

2. Держава визнає створені відповідно до цього Закону організації роботодавців, їх об’єднання повноважними представниками їх членів, захисниками їх прав та законних інтересів, співпрацює з організаціями роботодавців, їх об’єднаннями в реалізації їх прав, сприяє встановленню з ними ділових партнерських взаємовідносин.

3. Організації роботодавців та їх об’єднання самостійно організовують свою діяльність, проводять збори, конференції, з’їзди, засідання утворених ними органів, проводять інші заходи, які не суперечать законодавству.

4. Забороняється втручання у статутну діяльність організацій роботодавців, їх об’єднань з боку органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, професійних спілок, їх організацій та об’єднань, політичних партій та інших об’єднань громадян.

5. Держава не несе відповідальності за зобов’язаннями організацій роботодавців та їх об’єднань, організації роботодавців, їх об’єднання не несуть відповідальності за зобов’язаннями держави, крім випадків, прямо передбачених законом.

Розділ III СТАТУС ОРГАНІЗАЦІЙ РОБОТОДАВЦІВ, ЇХ ОБ’ЄДНАНЬ

Стаття 8. Статус організацій роботодавців, їх об’єднань

1. Організації роботодавців створюються і діють за територіальною або галузевою ознакою та мають статус місцевих, обласних, республіканських Автономної Республіки Крим (далі — республіканських).

2. Статус місцевих мають організації роботодавців, діяльність яких поширюється на територію відповідної адміністративно-територіальної одиниці (село, селище, район у місті, місто, район) і які на момент державної реєстрації об’єднують не менше десяти роботодавців цієї адміністративно-територіальної одиниці або двох і більше роботодавців певної групи (класу) виду економічної діяльності в межах цієї адміністративно-територіальної одиниці.

3. Статус обласних, Київської та Севастопольської міських мають організації роботодавців, діяльність яких поширюється на територію відповідної області, міст Києва та Севастополя і які на час державної реєстрації об’єднують не менше десяти роботодавців більшості районів та/або міст обласного підпорядкування цієї області, районів у містах Києві та Севастополі або двох і більше роботодавців певної групи (класу) виду економічної діяльності з тих районів та/або міст обласного підпорядкування цієї області, районів у містах Києві та Севастополі, де розташовані підприємства, що належать до цієї групи (класу) виду економічної діяльності.

4. Статус республіканських мають організації роботодавців, які на час державної реєстрації об’єднують не менше десяти роботодавців більшості адміністративно-територіальних одиниць Автономної Республіки Крим або двох і більше роботодавців, що об’єднують роботодавців певної групи (класу) виду економічної діяльності з тих адміністративно-територіальних одиниць Автономної Республіки Крим, де розташовані підприємства цього виду економічної діяльності.

Стаття 9. Статус об’єднань організацій роботодавців

1. Об’єднання організацій роботодавців створюються і діють за територіальною або галузевою ознакою та мають статус місцевих, обласних, республіканських, всеукраїнських.

2. Статус місцевих мають об’єднання організацій роботодавців, які на час державної реєстрації об’єднують дві і більше організації роботодавців відповідної адміністративно-територіальної одиниці (село, селище, район у місті, місто, район).

3. Статус обласних, Київської та Севастопольської міських мають об’єднання організацій роботодавців, які на час державної реєстрації об’єднують дві і більше обласні організації роботодавців відповідної області, міські у містах Києві та Севастополі, створені за територіальною або галузевою ознакою.

4. Статус республіканських мають об’єднання організацій роботодавців, які на час державної реєстрації об’єднують дві і більше республіканські організації роботодавців більшості адміністративно-територіальних одиниць Автономної Республіки Крим.

5. Статус всеукраїнських об’єднань організацій роботодавців мають об’єднання, які на час державної реєстрації об’єднують обласні організації роботодавців, створені за територіальною ознакою, більшості адміністративно-територіальних одиниць, визначених частиною другою статті 133 Конституції України, або більшість обласних організацій роботодавців, створених за галузевою (міжгалузевою) ознакою, які об’єднують роботодавців, що діють у межах певного виду або кількох видів економічної діяльності.

6. Всеукраїнські об’єднання організацій роботодавців мають право без спеціального дозволу використовувати у своїй назві слово "Україна” та похідні від цього слова.

7. З метою координації роботи всеукраїнські об’єднання організацій роботодавців можуть утворювати інші об’єднання і делегувати їм відповідні права і обов’язки.

Розділ IV ПОРЯДОК УТВОРЕННЯ ТА ПРИПИНЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІЗАЦІЙ РОБОТОДАВЦІВ, ЇХ ОБ’ЄДНАНЬ

Стаття 10. Утворення організації роботодавців

1. Засновниками організації роботодавців є роботодавці.

2. Рішення про утворення організації роботодавців приймається установчим з’їздом (конференцією) роботодавців, що оформлюється протоколом установчого з’їзду (конференції), який підписують головуючий та секретар установчого з’їзду (конференції).

3. Невід’ємною частиною протоколу є реєстр осіб, які брали участь в установчому з’їзді (конференції).

4. У реєстрі зазначаються дані щодо роботодавців:

1) фізичних осіб: прізвище, ім’я та по батькові особи, дані її паспорта, податковий номер платника податку (а для іноземців, осіб без громадянства та осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби, — дані національного паспорта або документа, що його замінює, в якому зазначено прізвище, ім’я та по батькові особи, серія та номер документа), адреса та відомості про кількість найманих працівників. Дані про особу засвідчуються її особистим підписом;

2) юридичних осіб: повне найменування, ідентифікаційний код Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, юридична адреса, прізвище, ім’я та по батькові особи, яка уповноважена брати участь в установчому з’їзді (конференції), дані її паспорта (а для іноземців та осіб без громадянства — дані національного паспорта або документа, що його замінює). Ці дані засвідчуються підписом особи, яка уповноважена брати участь в установчому з’їзді (конференції).

5. Установчий з’їзд (конференція) затверджує статут організації роботодавців, обирає її керівні органи, вирішує інші питання, пов’язані зі створенням організації роботодавців.

Стаття 11. Утворення об’єднання організацій роботодавців

1. Засновниками об’єднання організацій роботодавців є організації роботодавців.

2. Рішення про створення об’єднання організацій роботодавців приймається установчим з’їздом (конференцією) уповноважених представників організацій роботодавців, що оформлюється протоколом установчого з’їзду (конференцією), який підписують головуючий та секретар установчого з’їзду (конференції).

3. Невід’ємною частиною протоколу є реєстр організацій роботодавців, які брали участь в установчому з’їзді (конференції).

4. У реєстрі зазначаються дані щодо організації роботодавців: повне найменування, місцезнаходження керівних органів, дата та номер документа про державну реєстрацію організацій роботодавців, рішення керівних органів організацій роботодавців щодо створення об’єднання організацій роботодавців, прізвище, ім’я та по батькові особи, яка уповноважена брати участь в установчому з’їзді (конференції), дані її паспорта (а для іноземців та осіб без громадянства — дані національного паспорта або документа, що його замінює). Ці дані засвідчуються підписом особи, яка уповноважена брати участь в установчому з’їзді (конференції).

5. Установчий з’їзд (конференція) затверджує статут об’єднання організацій роботодавців, обирає його керівні органи, вирішує інші питання, пов’язані зі створенням об’єднання.

Стаття 12. Утворення спільного представницького органу організацій роботодавців, їх об’єднань

1. Організації роботодавців, їх об’єднання, що визнані репрезентативними відповідно до закону, утворюють на відповідному рівні спільний представницький орган організацій роботодавців, їх об’єднань. З ініціативою щодо утворення спільного представницького органу сторони роботодавців відповідного рівня може виступати будь-яка організація роботодавців чи об’єднання організацій роботодавців, що визнана репрезентативною відповідно до закону.

2. Спільний представницький орган організацій роботодавців, їх об’єднань координує діяльність організацій роботодавців, їх об’єднань; забезпечує проведення заходів у рамках соціального діалогу на відповідному рівні; забезпечує представництво організацій роботодавців, їх об’єднань у засіданнях Кабінету Міністрів України, колегіальних органів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування; розглядає проекти нормативно-правових актів, які надійшли від міністерств, інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування; забезпечує представництво організацій роботодавців, їх об’єднань у міжнародних заходах.

3. Основні завдання та функції спільного представницького органу сторони роботодавців відповідного рівня визначаються угодою про його утворення.

4. Організації роботодавців, їх об’єднання мають право приєднатися до угоди про утворення спільного представницького органу сторони роботодавців відповідного рівня.

Стаття 13. Установчі документи організацій роботодавців та їх об’єднань

1. Організації роботодавців та їх об’єднання діють на підставі статутів, які затверджуються установчим з’їздом (конференцією).

2. Статут організації роботодавців, об’єднання організацій роботодавців повинен містити:

1) повне найменування організації роботодавців, об’єднання організацій роботодавців, відмінне від існуючих, заявлений статус організації, об’єднання та місцезнаходження постійно діючого виконавчого органу;

2) мету створення, завдання організації роботодавців, об’єднання організацій роботодавців;

3) умови членства, порядок прийому в члени організації роботодавців, об’єднання організацій роботодавців та виходу з організації роботодавців, об’єднання організацій роботодавців;

4) права і обов’язки членів організації роботодавців, об’єднання організацій роботодавців;

5) положення про обов’язок виконання зобов’язань членами організацій роботодавців, їх об’єднань у сфері соціально-трудових відносин;

6) порядок утворення, повноваження керівних органів організації роботодавців, об’єднання організацій роботодавців та порядок прийняття ними рішень;

7) джерела формування і порядок використання коштів та майна організації роботодавців, об’єднання організацій роботодавців, порядок здійснення господарської та іншої діяльності, необхідної для виконання статутних завдань;

8) порядок сплати вступних, членських та цільових внесків;

9) порядок внесення змін до статуту організації роботодавців, об’єднання організацій роботодавців;

10) порядок припинення організації роботодавців, об’єднання організацій роботодавців і вирішення майнових питань.

3. У статуті можуть бути передбачені й інші положення щодо особливостей створення і діяльності організації роботодавців, об’єднання організацій роботодавців.

4. Статут організації роботодавців, об’єднання організацій роботодавців не повинен суперечити законодавству України.

Стаття 14. Членство в організаціях роботодавців, їх об’єднаннях

1.Членство в організаціях роботодавців, їх об’єднаннях визначається статутом організацій роботодавців, об’єднань організацій роботодавців.

Стаття 15. Особливості державної реєстрації організацій роботодавців, їх об’єднань

1. Державна реєстрація всеукраїнських об’єднань організацій роботодавців здійснюється головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань реалізації державної політики у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців, реєстрації (легалізації) об’єднань громадян, інших громадських формувань, інших організацій роботодавців, їх об’єднань — відповідними структурними підрозділами головних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, а також районних, районних у містах, міських (міст обласного підпорядкування), міськрайонних, міжрайонних управлінь юстиції.

2. Організація роботодавців, їх об’єднання подають за місцем державної реєстрації відповідному органу такі документи:

1) реєстраційну картку відповідної форми, передбаченої законодавством;

2) статут у двох примірниках, який повинен відповідати вимогам статті 13 цього Закону;

3) протокол установчого з’їзду (конференції) організації роботодавців, їх об’єднання, в якому зазначається інформація про створення організації роботодавців, їх об’єднання, затвердження статуту, обрання керівних органів;

4) реєстр осіб, які взяли участь в установчому з’їзді (конференції) організації роботодавців, їх об’єднання;

5) документ, який підтверджує сплату збору за державну реєстрацію організації роботодавців, їх об’єднання. Розмір та порядок справляння збору за державну реєстрацію визначається Кабінетом Міністрів України.

3. Об’єднання організацій роботодавців також подають:

1) рішення виборних органів організацій роботодавців щодо створення відповідного об’єднання;

2) копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців, засвідчену підписом уповноваженої особи організації роботодавців.

4. Головний орган у системі центральних органів виконавчої влади з питань реалізації державної політики у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців, реєстрації (легалізації) об’єднань громадян, інших громадських формувань, структурні підрозділи головних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, а також районні, районні у містах, міські (міст обласного підпорядкування), міськрайонні, міжрайонні управління юстиції не мають права вимагати надання інших документів, не передбачених цією статтею.

5. За наявності у статуті організації роботодавців, їх об’єднань положень, що не відповідають законодавству, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань державної реєстрації, його відповідні територіальні підрозділи протягом семи робочих днів з дня подання документів на державну реєстрацію надають організації роботодавців, їх об’єднанню вичерпний перелік зауважень з пропозицією внести відповідні зміни. У цьому випадку строк державної реєстрації збільшується на час усунення недоліків. У разі неусунення зауважень протягом десяти робочих днів подані документи залишаються без розгляду.

6. Зміни до статутних документів організації роботодавців, їх об’єднань, внесені в установленому порядку статутними органами організації роботодавців, їх об’єднаннями, підлягають реєстрації головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань реалізації державної політики у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців, реєстрації (легалізації) об’єднань громадян, інших громадських формувань, відповідними структурними підрозділами головних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, а також районних, районних у містах, міських (міст обласного підпорядкування), міськрайонних, міжрайонних управлінь юстиції протягом п’яти робочих днів з моменту їх вчинення.

7. Строк проведення державної реєстрації не може перевищувати п’ятнадцяти робочих днів з дня подання документів на державну реєстрацію, крім випадку, передбаченого частиною 7 цієї статті.

8. Організації роботодавців, їх об’єднанню може бути відмовлено в державній реєстрації, якщо їх найменування, статут або інші документи, подані для реєстрації, суперечать вимогам законодавства України.

9. Рішення про відмову у реєстрації повинно містити підстави такої відмови.

10. Організації роботодавців, їх об’єднання набувають статусу юридичної особи з моменту внесення даних про організацію роботодавців, їх об’єднання до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців.

11. Головний орган у системі центральних органів виконавчої влади з питань реалізації державної політики у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців, реєстрації (легалізації) об’єднань громадян, інших громадських формувань, структурні підрозділи головних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, а також районні, районні у містах, міські (міст обласного підпорядкування), міськрайонні, міжрайонні управління юстиції видають організації роботодавців, їх об’єднанню у встановленому порядку витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців.

12. За подання на державну реєстрацію недостовірних відомостей особи, які підписали документи, несуть відповідальність згідно із законом.

13. Інформація про державну реєстрацію підлягає оприлюдненню спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань державної реєстрації, його відповідними територіальними підрозділами.

Повну версію закону можливо завантажити з нашого серверу.